Bogdan Burak

Мадонна у славі та спокута Магдалини.
(Триптих)
полотно. Олія 2009р.

Технічне трактування:

Рух - головний критерій, що характеризує стилістику та пластика даного твору.
Усвідомлення відповідності величин у процесі сприйняття твору перетворює просторовий світ картини на концептуальний простір-час.
Де філософським каменем цього символічно міфологічного твору - є перетікання простору в час, відтворене засобами символізму.

Через зорове сприйняття співвідношень акцентів композиції, осмислюється тривалість, динамічність, деяка транспозиція послідовності в одночасність.
Де окремі символи-образи складаючись у процесі зорового сприйняття створюють цілісний, одночасний образ картини. Транспозиція – зміна місць двох чи більше елементів. Усунення смислових акцентів з одного фрагменту площини в інший.

Подібний захід створює відчуття внутрішнього, прихованого руху - рухливості сенсів. Звідси зворотне явище: нерухомі образи набувають ефекту зорового руху. Така властивість ритмічності характерна особливостям стилю Бароко: - особлива якість зорового руху мас, хвилювання стін, хоча насправді у фізичному сенсі образи у картині нікуди не рухаються.
Розвиток просторової композиції полотна здійснюється засобами ритмічної організації різних сюжетів. Різні ритмічні інтервали яких створюють той чи інший настрій та становлять формальну основу, емоційну тональність на полотні.
Ритмічний порядок сюжетів картини є простим та складним, багатовимірним. Можна сказати, що ритм – це пульс, життя. Він сприймається як багатовимірне, але закономірне чергування акцентів та пауз.
Сприйняття зорових ритмічних елементів картини створює гармонійний резонанс із біологічними ритмами відчуттів глядача, тому на рефлекторному рівні викликає позитивну реакцію і, отже, оцінюється позитивно у естетичному відношенні. Така послідовність інтервалів пов'язана із закономірностями золотого перетину.
Ритмізація зображуваних у межах замкнутого простору постатей й у творчості багатьох художників. Наприклад, Леонардо да Вінчі в «Таємній вечорі». Фігури апостолів на картині три (чотири групи по три дають число дванадцять), але водночас пов'язані з симетрією центральної перспективи засіб тріангуляції (побудови композиції з урахуванням трикутників).
Цей засіб побудови використовували ще середньовічні майстри. На відміну від античного засобу побудови на основі двосуміжного квадрату та його діагоналі (запозиченого греками у єгиптян) - вони як вихідна фігура використовували трикутник.
Трикутник – триєдина природа Всесвіту – небо, земля, людина. Трикутник один із найпотужніших і універсальних символів. Перша з плоских фігур у сакральній геометрії і, мабуть, одна з найзначніших. Трикутник є першою космічною формою, що з'явилася в хаосі, який передував творінню. Трикутник усередині кола означає триєдність, світ форм, укладений у колі вічності.